Шліфмашина прибирає шар матеріалу абразивом: вирівнює дерево перед лаком, знімає стару фарбу, гладить шпаклівку на стіні. Різні машини рухають шліфпапір по-різному, тому для кожної роботи є свій клас: ексцентрикова — для більшості завдань, вібраційна — для кутів і фінішу, стрічкова — для швидкого зняття, шліфмашина «жираф» — для стін і стелі, реноватор — для вузьких місць.
Ми порівнюємо класи, а не бренди й моделі. Усі цифри — з технічних даних виробників, орієнтовно; перед купівлею звіряйте їх із характеристиками конкретного інструмента.
Поруч із машиною обираєте шліфпапір. Його номер після літери P показує розмір зерна: чим більше число, тим дрібніше зерно — P40 має в середньому близько 412 мкм, P400 — близько 35 мкм. Довідник «Зернистість шліфпапіру P40–P400» зводить таблицю, а гайд «Шліфування дерева» дає послідовність кроків.
Шліфування — одна з найпилюжніших робіт. Деревний пил за даними британського регулятора HSE викликає астму, а пил твердих порід — ще й рак носа. Тому до машини підключають пилосос: для деревини, шпаклівки й фарб виробники пилососів рекомендують клас M. Що означають L, M, H і як обрати пилосос — у довіднику «Класи пилу L, M, H» і гайді про будівельний пилосос.
Не знаєте, яка машина вам потрібна, — почніть із гайду «Як обрати шліфмашину». Вибираєте між двома близькими типами — порівняння «Ексцентрикова чи вібраційна» та «Шліфування шпаклівки: шліфмашина для стін чи вручну». Для вузьких місць і порізки — «Реноватор: що вміє». А якщо потрібна лише швидка відповідь «що взяти під завдання», скористайтеся калькулятором потужності інструмента: він підбирає клас машини за завданням.
